Кто живет под покровом Всевышнего,
Всемогущий того осеняет.
Называет он Бога Прибежищем,
На защиту Его уповает.
Защитит Бог от язвы гибельной
И от сети ловца избавит.
Укрывает тебя Он перьями,
Под крылом Его страх растает.
Словно щит, Его будет истина.
Избежишь ты ужасов ночью.
И стрела, среди дня летящая,
Не страшна с Ним – это уж точно.
Что тебе ночной язвы мрачность
И полдневных болезней ужас?..
Смерть повалит десятки тысяч,
Тех, не тронув, кто Богу служит.
Сам увидишь тогда воочию
Все возмездие нечестивому...
Упованьем назвал ты Господа
И прибежищем сделал Всесильного.
Знаю – зло к тебе не приблизится,
Язва мимо тебя промчится,
Даже ангелам Он заповедает,
Чтобы путь твой хранили чистым.
На руках понесут тебя ангелы,
Чтоб о камень ты не преткнулся...
Василиска раздавишь и аспида,
Даже лев и дракон ужаснутся.
Скажет Сам Господь: «Я избавлю
Лишь за то, что Меня он любит,
Защищу его и прославлю
Потому, что со Мной он дружит;
Воззовет он, и Я услышу,
Даже в скорби Я – избавленье;
Долготою дней Я насыщу
И явлю Сам Мое спасенье». . .
Комментарий автора: Один из самых любимых в народе Псалмов, да и для меня один из самых любимых...
Леонтий Жидков,
Ульяновск, Россия
Родился и фактически, и духовно на Кавминводах (Россия, Ставрополье). Стихи пишу с юности, несколько раз участвовал в поэтических конкурсах и коллективных сборниках. В 2014 году вышел сборник стихов "Прикосновение"...
В настоящее время живу в Ульяновске, женат сорок один год назад, трое детей, четверо внуков. Несу служение в миссии "GIDEON International" c 1993 года и по сей день. e-mail автора:lezhid@yahoo.com
Прочитано 10129 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
