Я дякую Тобі, Господь,
За те, що Ти у мене є,
За те, що поруч мене йдеш
Усе земне життя моє.
Боюсь, що висловить не зможу
Тобі подяку і хвалу,
Що десь в дорозі я знеможу,
Спіткнусь , впаду і не дійду.
Боюсь…
І хто таке мені дав право?
Хто в серце сумніви послав?
Хто швидко, хитро і лукаво
На плечі гріх мені поклав?
Молюсь…
Мій Господи, прости
За те, що щось не так зробила.
Прости мене і за думки,
Якими теж не раз грішила.
О, мій Ісусе, мій Учитель,
Яке ж то щастя на землі:
Знати, що в мене є Спаситель,
Що завжди радий Він мені!
Софія Прокопчук,
Рівне Україна
Працюю вихователем у Рівненському навчально-реабілітаційному центрі"Особлива дитина". Вчитель недільної школи церкви "Світанкова зоря" міста Рівне. e-mail автора:sophija_@ukr.net
Прочитано 9414 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Чего хочет человек... - Богданова Наталья Есть одна современная притча об этом.
Пришел Иисус Христос, переодетый врачом, в палату к неходячим больным, прикованным к постели. Подходит к одному:
"Что у тебя?"
"Ноги не ходят"
"Встань и иди!" - сказал ему Иисус. Тот поднялся и стал ходить по палате.
Иисус сразу удалился.
"Слушай, кто это?"- спрашивают другие больные.
"Не знаю, врач какой-то"
"Ну и как он тебе?"
"Да, как все... не поговорил даже"
